Previous Entry Share Next Entry
Битва під Лейпцигом - народи карають Наполеона
vold_volodko
Battle_of_Leipzig_11
16 жовтня 1813 року півмільйона солдат 27 різних народів та націй змішалися в кривавому котлі баталії під німецьким містом Лейпцигом. То був передостанній акорд наполеонівських війн і найграндіозніша битва епохи, яку назвуть битвою народів. На пострадянському просторі її витіснила бородінська епопея, більш зручніша для творення імперського міфу. Сьогодні час відновити справедливість та згадати героїв баталії, серед яких було немало українців.


Підготовка декорацій

Російська кампанія коштує Наполеону Бонапарту армії, але імператор французів не здається. Вже в перших боях на німецькій землі він доводить, що зостається сам собою - найкращим полководцем Європи. На початку літа 1813 г. обом ворогуючим сторонам потрібен терміновий перепочинок. Бонапарту – щоб відновити військові сили. Росії, Англії та Пруссії – аби втягнути в коаліцію важливого союзника – Австрію. Час літніх канікул в наполеонівських війнах. Австрійський імператор Франц І таки стає на бік противників Наполеона, що знаменує собою створення шостої антифранцузської коаліції. Інший неприємний сюрприз для Бонапарта - зрада колишнього соратника маршала Жана Батиста Бернадота, а нині спадкового принца Швеції Карла Юхана.
бернадот
І все ж французький імператор дає своїй армії перепочинок. Під Лейпцігом в її рядах 190 тис. вояків. Звичайно це вже не колишня Велика армія. Найбільша втрата – кавалерія. Тепер французи постійно відчувають її дефіцит. Бонапарт не здатен розвивати досягнуті успіхи у здавалось би виграних битвах. Та й рівень дисципліни й професіоналізму новобранців змушує бажати кращого.
0_ec309_44469b54_XXL
Союзна армія під Лейпцигом налічує більше 300 тис. осіб. З них майже 127 тис. росіян (тобто підданих Російського імператора), 71 тис. прусаків, 89 тис. австрійців та 18 тис. шведів. Коаліціанти розділені на чотири групи. З півночі до Лейпцігу підходить північна армія Бернадота, з боку Бреслау поспішає прусський полководець Гебхард фон Блюхер на чолі Сілезької армії, з південного заходу надходить Богемська армія під керівництвом австрійця Карла Шварценберга.
Karel_Filip_Schwarzenberg
А від Одера рухається так звана Польська або Резервна армія Леонтія Беннігсена. Причому ці армії сформовані не за національним чи державним принципом. Вони увібрали в себе різномастні етнічні контингенти.

Після розриву перемир’я та до початку битви під Лейпцігом союзні і французькі війська постійно маневрують. Коаліціанти тримаються нехитрої тактики – бити наполеонівських генералів, уникаючи при цьому битви з самим Бонапартом. І це їм вдається. Гра в доганялки перемежовується рядом баталій. Більшість з них французькі маршали програють, а особисто Наполеон, навпаки, виграє одну з них - під Дрезденом. Але так довго тривати не може. В кінці вересня Бонапарт концентрує сили аби врешті-решт дати генеральний бій. Союзники на той час теж вже не проти помірятися силами з корсиканцем. Вони знають - в єдності їхні сили суттєво перевищують потугу ворога. На початку жовтня Бонапарт з основними силами виходить з Дрездена. Мета - перехопити прусаків, але ті в останній момент ухиляються від бою. Французький імператор спішить в бік Лейпцига аби розбити поодинці союзні армії поки вони не з'єдналися. І першою жертвою намічає Богемську армію Шварценберга.
21

Інтродукція. Лібертвольквіц

Грандіозній битві народів передує зіткнення, якому судилося стати найбільшою кавалерійською баталією в історії людства. Відбувається воно 14 жовтня 1813 р. поблизу населеного пункту Лібертвольквіц на південь від Лейпцигу. Тут змагаються кавалерійські та піхотні частини під загальним керівництвом неаполітанського короля Йоахіма Мюрата та сили авангарду Богемської армії на чолі з Петром Вітгенштейном. Мета Мюрата - затримати Богемську армію аби вона не з’єдналася з пруссаками Блюхера та шведами Бернадота.
Murat2
Вітгенштейн же помлково вважає, що перед ним лише "хвіст" французів, який прикриває ворожий відступ. Авангард Вітгенштейна на чолі з Матвієм Паленом раптово виявляє французів на всій ділянці між селами Маркклебергом та Вахау. На допомогу передовим частинам висуваються Гродненський гусарський полк, де служить чимало наших земляків. Кінно-артилерійська рота полковника Нікітіна виїжджає вперед і обстрілює противника. Їй назустріч кидається драгунський полк. Прикрити артилерію повинні сумські гусари (переважно вихідці зі Слобожанщини), але вони не витримують удару ворожої кінноти і відступають. Тоді на допомогу поспішають східно-прусські та сілезькі улани. Вони охоплюють французьких драгунів з флангів і відтісняють їх з поля бою. У справу вступають також сілезькі і бранденбурзькі кірасири , чугуївські улани і донські козаки.
атака казачей лейб-гвардии
Але атака передових сил коаліції скоро захлинається через контратаку французів, яку в свою чергу призупиняють прусські драгуни. Причому, тільки збіг обставин рятує від полону самого Мюрата. Опівдні до місця подій наближається австрійський корпус Йоганна фон Кленау, якому наказано захопити Лібертвольквіц.
кленау
Стрімкий штурм, двогодинний вуличний бій і французи вибиті з селища. Але далі розвинути успіх австрійці не можуть, заважає ворожа артилерія. Між тим на центральній позиції французів флангова атака прусської кавалерії змішує бойові порядки ворога. Сілезькі кірасири навіть намагаються забрати у французів гармати, щоправда невдало.

О 14.30 Мюрат кидає свою кавалерію в масовану колонну атаку на центральну позицію союзників. Але контрудар кінноти підтриманий піхотою Кленау ховає надії неаполітанського короля на перемогу. Хоча французи вже нездатні наступати, але бій за Лібертвольквіц триває. Ослаблений Кленау не може протистояти свіжій піхоті Мюрата і віддає селище ворогу. Таким чином, все завершується нічиєю. Перша проба сил відбулась.
битва при либертвольквице

День перший. На межі перемоги.

Битва починається о восьмій ранку 16 жовтня з атаки Богемської армії, яка наступає чотирма колонами на південь від Лейпціга. Стратегічною метою її третьої колони на чолі з герцогом Євгенієм Вюртемберзьким є поселення Вахау. До 11.00 в ході жорстоких боїв воно переходить з рук в руки, але врешті-решт залишається за французами. Західніше 4-та колона Фрідріха фон Клейста намагається вибити поляків Юзефа Понятовського із села Маркклеберг.Справа в нього посувається зі скрипом, а війська надто виснажуються. Особливий удар бере на себе Миргородський кірасирський та Лубенський гусарські полки, які тривалий час успішно витримують бій з чисельно переважаючим противником.
битва при вахау
Перша колонна Йоганна фон Кленау веде бої за Лібертвольквіц, але теж без особливого успіху. Друга колона армії князя Андрія Горчакова не наважується діяти без підтримки Кленау і лише здійснює артилерійську дуель з французами.

Бонапарт зміцнює боєздатність своїх військ свіжими силами. А корпус Жака Макдональда починає охоплення правого флангу союзників і наближається до села Зейфертсхайн. Це змущує Кленау терміново відступати. На австрійську кінноту тисне кавалерійський корпус Ораса Себастіані. Від повного розгрому Кленау рятують козаки отамана Матвія Платова, які раптово з’являються на лівому фланзі Себастіані. Це свідчить про наближення Резервної армії Леонтія Беннігсена.
Bennigsen
Відступ Кленау тягне за собою відхід сил Горчакова та кавалерійського корпусу Матвія Палена, який підтримував наступ 2-ї та 3-ї колон. До двох годин дня майже всі війська союзників на цій ділянці знову на висхідних позиціях. Єдиним хто ще тримається - це Клейст.
клейст
Йому на підмогу поспішає резервний гренадерський корпус генерала Миколи Раєвського (в його складі мужньо б'ється Київський гренадерський полк) і Клейст з останніх сил націлюється на Вахау. Цей наступ відбитий, проте Клейст зберігає контроль над більшою частиною Маркклеберга.
битва при вахау 2
Наполеон поспішає розвинути успіх. Він розуміє – поки до Богемської армії не підійшов Беннігсен, у французів є всі шанси перемогти. Бонапарт плекає надію на скорий підхід корпусу Огюста Мармона. Але той зав’яз в боях з прусаками на північ від Лейпцига. Не дочекавшись останнього, в 14.30 Наполеон починає масовану атаку на центральний фронт Богемської армії. Під керівництвом Йоахіма Мюрата французька кавалерія вихром мчить вперед, зминаючи все на своєму шляху. Ворог рухається в напрямку села Госса. На горі біля цього населеного пункту - російський, австрійський імператори та прусський король. Виникає реальна загроза полону монархів.
атака на Госсу

Ось французи вже за 800 кроків від точки перебування очільників антинаполеонівської коаліції. Бонапарт в передчутті перемоги – наказує сповістити свого союзника Саксонського короля про успіх і переможно дзвонити в дзвони.
наполеон у лейпцига 2
Поблизу лише лейб-гвардійський козачий полк, де служать чорноморські козаки – колишні запорожці, переселені на Кубань. Під командуванням полковника Івана Єфремова вони непомітно підбираються до французів через болотисту місцину та б'ють у фланг кірасирського полку. Цим козаки виграють час поки до союзників підходять підкріплення, які відтісняють французів. Десять ескадронів прусської кінноти остаточно змінюють хід бою на користь союзників. До 17.00 кавалерія Наполеона відкинута. Піхота ще намагається наступати, але наштовхується на величезний опір. Сенс наступу для Бонапарта вже втрачений. Раптової перемоги на цій ділянці фронту не вийшло.

Майже одночасно з подіями на півдні жвавішає й західний театр бойових дій біля селища Лінденау на захід від Лейпцига. З боку союзників там діє австрійський корпус Ігнаца Гіулаі. Його завдання - відтягнення на себе якомога більшої кількості французів. Йому протистоїть корпус Анрі Бертрана. Гіулаі до 5-ї вечора успішно сковує сили ворога і цим не дозволяє Бертрану прийти на допомогу Мюрату в час вирішальної атаки на Богемську армію.

На північному заході від Лейпцига між Мьокерном і Лінденталем чатує корпус Мармона.
Marmont
Він вже хоче йти на південь, на підмогу основним силам Наполеона, але дізнається про наближення сілезької армії союзників на чолі з Гебхардом фон Блюхером.
Blücher_(nach_Gebauer)
І дійсно після 10.00 прусський воєначальник повільно просувається до позицій противника. Після 14.00 першим Мьокерн атакує прусський корпус генерала Йоганна Йорка.
битва под мьокерном
Як і у випадку з Вахау, місто тривалий час переходить з рук в руки, що провокує величезні втрати з обох сторін. Тим часом російський корпус Олександра Ланжерона трохи східніше змагається з поляками Яна Домбровського за володіння пунктами Гросс-Відерітцше та Клейн-Відерітцше.

Достойні суперники Домбровського -- драгуни Харківського, Київського та Новоросійського полків, які відбивають у польського корпусу ці стратегічно важливі поселення. Так само вагомий вклад 1 та 3-го Українського козачих полків, які успішно атакують польські сили у фланг. А 3-й козачий полк навіть оволодіває ворожою батареєю і здобуває 6 гармат.

Сонце вже заходить, коли французи нарешті відступають. А останні резерви допомагають Йорку відбити Мьокерн. Мармону доводиться задкувати до села Голіса під самим Лейпцигом. Таким чином, на півночі союзники не лише паралізують французів, але й змушують їх відступати з великими втратами майже під стіни міста.
битва 16 октября 2

День другий. Антракт.

Формально в перший день бою Наполеон непереможений. Але він вкотре стає заручником часу, який працює проти нього. До союзників поспішає Беннігсен, шведська армія на чолі з Бернадотом та австрійський корпус Ієроніма Коллоредо. Імператор французів може сподіватися лише на дрібні контингенти. Здавалося в таких умовах відступ неминучий. Але полководець хапається за ілюзорну можливість перемир’я, з надією під час дипломатичних перемовин вибити з коаліції австрійців. Але полонений австрійський генерал відпущений Бонапартом в стан ворога, відповіді не приносить. Союзники сприймають пропозицію Наполеона як слабкість. Вони рішуче налаштовані добити противника.
наполеон после боя

Альтернативою відступу стало скорочення протяжності фронту навколо Лейпцигу, оскільки величезні втрати не дають можливості обороняти розтягнуті в просторі позиції. Кільце навколо Лейпцига зжимається в передчутті нових баталій.

День третій. Доблесть і зрада.

Зранку союзники, сили яких після поповнення свіжими військами нараховують 295 тис. осіб, концентруються в шість груп. Кожна має вести бойові дії на своїй ділянці навколо Лейпцига. Група князя Густава Гессен-Гомбурзького має прикривати фланг з боку селища Конневіца і наступати через Маркклеберг на Лейпциг. Група Михайла Барклая-де-Толлі планує рухатись через Вахау на Пробстхейду. Беннігсен на чолі третьої групи рухається на селища Цукельхаузен і Гольцхаузен. Армія Бернадота, переправившись через р. Парте, має з’єднатися з Богемською армією. Блюхер суне на Лейпциг з північного-заходу, а Гіулаі знову мусить атакувати Лінденау.

Перша сутичка кипить поблизу селища Дьоліц, де наступає Гессен-Гомбург, який тут важко поранений. Союзникам протистоїть наполеонівська Молода гвардія, Жан-П'єр Ожеро та поляки Понятовського. Переляканий Шварценберг кидає на допомогу корпус Раєвського та третю кірасирську дивізію. Цим він повертає Дьоліц, але подальший наступ стопориться.

Тим часом Барклай-де-Толлі вже на гарматний постріл підходить до Пробстхейди і чекає підходу Беннігсена. Останній успішно виконує своє завдання, захопивши намічені населені пункти. Тепер його мета - захоплення Цвейнанудорф та навколишніх поселень. Для їх штурму він очікує підходу Бернадота.

На півночі Ланжерон, який тепер підпорядковується шведському принцу, сковує сили Мармона, чим допомагає Блюхеру пробитися до передмість Лейпцига. Хороброму пруссаку протистоять не менш хоробрі поляки на чолі з Домбровським, яким Наполеон вислав підкріплення, що дозволило стабілізувати ситуацію на цьому фронті.

Саме тут між селищем Голіс та Галеською заставою Лейпцига відзначаються маріупольські, охтирські та олександрійські гусари. Незважаючи на сильний картечний вогонь, вони атакують французьку кавалерію, яка відступає до застави. Піхота Домбровського, згрупувавшись в каре, намагається їм протистояти, але гусари, захопивши 5 гармат та 500 полонених повертають до своїх основних сил.

Незважаючи на певні успіхи союзників, станом на 14.00 французи міцно чіпляються за свої позиції і не мають наміру відходити. Спроби Коллоредо, який змінив Гессен-Гомбурга, захопити Конневіц – ключ до Лейпцига – марні. Так само й Барклай не може остаточно оволодіти Пробстхейдою.
штурм пробсхейды
Беннігсену щастить трохи більше. Під Паунсдорфом, який оточують прусаки, 3 тисячний корпус саксонців, що воює на боці Наполеона, раптово перейшов на бік ворога. Розверзається дірка в лінії оборони. Трохи пізніше той самий акт зради здійснили частини герцогств Бадену та Вюртембергу. Французький маршал Мішель Ней, який керує обороною, безсилий. Французи відступають до Штеттеріца.
битва 18 октября

День четвертий. Катастрофа

На четвертий день битви для Наполеона зрозуміло - треба відступати. Але якщо зі сходу його армія може зайти в Лейпциг через четверо воріт, то із заходу вийти можливо лише через одні. Французи тихенько знімаються з позиці раннім ранком, тоді як союзники заворушились лише о 10.00. Це дає Наполеону невелику фору. Під час відступу ключова роль ар’єргарду на чолі з Макдональдом та Понятовським, який мав стримувати союзників.

Вже через годину наступу французи загнані в передмістя. Корпус Ланжерона підходить до Гальских воріт, захоплює тамтешній редут і вривається в передмістя. Він вже веде вуличні бої, коли Бернадот та Беннігсен наближаються до східного передмістя.
0_ea963_52c6fbd7_XXL
Після могутньої артилерійської підготовки Беннігсен відправляє на штурм 26-ту дивізію генерала Івана Паскевича. Незважаючи на вбивчий вогонь ворожих гармат, він б'є в штики і захоплює 29 одиниць ворожої артилерії (серед них тільки Полтавський полк бере 11 гармат).

В Лейпцигу панує хаос. Французи стрімко відступають до Ранштетської застави, щоб потрапити на єдиний міст через річку Ельстер. Завжди передбачливий Бонапарт чомусь не подбав про налагодження альтернативних шляхів відступу.
бегство из лейпцига
Опівдні Олександр І та прусський король Фрідріх Вільгельм ІІІ в’їжджають до міста. А Макдональд і Понятовський все ще прикривають відступ, користуючись вогнем артилерійських батарей. Щоб унеможливити погоню, Наполеон наказує командуючому гвардійською артилерією Дюлолуа підірвати міст, як тільки останні сили французів його перейдуть. Але той в метушні передоручає цю справу полковнику Монфору, а той, у свою чергу, передає місію якомусь капралу. В 13.00 останній з невідомих причин підриває міст в момент, коли перехід переповнений французами.
мост
30 тисячний ар’єргард на чолі з маршалом Ніколя Удіно відрізаний від основних сил. Самому Удіно щастить і він пробивається до своїх. Інші, як от генерали Жак Лорістон та Жан-Луї Реньє здаються на милість переможцю. Серед тих, хто намагається подолати річку верхи - Юзеф Понятовський, якому Наполеон за два дня до цього вручає маршальський жезл. Але на переправі чи то ослаблений від поранень, чи то вражений кулями керівник польського корпусу тоне в Ельстері.
смерть понятовского

Втрати французів в битві народів оцінюють від 60 до 80 тисяч осіб, враховуючи полонених, поранених та взятих в полон. Коаліціанти за різними даними залишили на полях під Лейпцігом та у військових шпиталях 50-55 тис. вояків. Найбільше полягло росіян (тобто підданих Російської імперії), прусаків та австрійців. Найменше постраждали шведи. Обережний Бернадот втратив лише кілька сотень солдат.

Наслідки

Перші наслідки катастрофи під Лейпцигом не забарились. Васальний по відношенню до Наполеона Рейнський союз держав розвалюється мов картковий будинок. До кінця листопада від нього й сліду не залишилось. Тим часом Бонапарт знову повертається у Францію і намагається відтворити армію. Але все що відбувається після Лейпцига - це агонія бонапартистського режиму. Те що він протримається ще майже півроку виключна заслуга талановитого полководця.
наполеон после битвы карриткатура
Але чудес не буває. Опосередкованим наслідком Лейпцига стає прощання в Фонтенбло та вояж на острів Ельба. Для антинаполеонівської Європи битва народів - приклад та наука тим, хто надумає зухвало порушувати баланс сил на континенті. Мовляв, колективна воля народів таки перемагає агресора. Епоха грандіозних битв - таких як Аустерліц, Бородіно, Лейпциг - минає. Переможці створюють нову систему колективної безпеки на континенті - Європейський концерт держав. Лише через сто років вона вичерпає себе остаточно і почнеться нова велика війна. Але там вже будуть інші битви та інші герої.
памятник битве

Українці - герої битви при Лейпцигу

Олексій Данилович Безкровний. Козацький хорунжий.
Атаман_Безкровный
Син колишнього запорожця, переселеного на Кубань. Брав участь в відбитті нападу французького корпусу Латур Мобура на селище Госса в складі чорноморської сотні лейб-гвардійського козачого полка. Був поранений.

Андрій Васильович Богдановський.
Bogdanovsky_Andrey_Vasilyevich
Полковник. Син козацького старшини. За участь в битві народів нагороджений орденами св. Володимира третього ступеня та прусським орденом «За заслуги».

Афанасій Іванович Красовський.
Krasovsky_Afanasy_Ivanovich
Полковник. В битві під Лейпцигом командував 14-м єгерським полком в складі Північної армії. За мужність в битві під Лейпцигом підвищений до чина генерал-майора.

Дмитро Петрович Неверовський.
Neverovsky
Генерал-лейтенант. Син Бубновського сотника. В останній день битви під Лейпцігом оволодів північним передмістям, але був важко поранений в ногу і змушений залишити бойові дії. Через кілька днів в результаті зараження рани помер у військовому шпиталі.

Максим Федорович Ставицький.
Stavitsky_2_Maxim_Fyodorovich
Генерал-майор. Син Полтавського поміщика. Під час штурму Лейпцига замінив пораненого Неверовського. Його сили увірвались у передмістя та взяли в якості трофея стяг 140-го французького полку. Хоча й був легко поранений в руку, успішно виконав ще одне завдання – оволодів поселенням Фаффендорф і допоміг графу Ланжерону захопити Галльське передмістя Лейпцига. За подвиги в битві народів нагороджений пожиттєвою пенсією.

Микола Семенович Сулима.
Sulima_Nikolay_Semyonovich
Генерал-майор. Син викладача Шляхетського кадетського корпусу. В перший день Лейпцігської битви з Таврійським та Петербурзьким гренадерськими полками захищав село Госса поблизу ставки Олександра І. Коли атака Мюрата буквально розірвала союзні війська, бригада Сулими біля Госси стійко оборонялася. Після того як маршал Удіно майже захопив селище, при підтримці інших підрозділів зумів витіснити звідти французів. За цей подвиг нагороджений орденом св. Анни першого класу.

Андрій Семенович Уманець.
530px-Umanets_Andrey_Semyonovich
Генерал-майор. Син Глухівського сотника. Брав участь в битві на протязі всіх чотирьох днів. В складі резервної кавалерії прикривав ліве крило корпуса Ланжерона.

Дмитро Михайлович Юзефович.
Yuzefovich_Dmitry_Mihailovich
Генерал-майор. В битві при Лейпцигу командував Харківським драгунським полком. Брав участь в битві на протязі усіх чотирьох днів. За мужність пожалуваний діамантовими знаками ордену св. Анни першого класу.

?

Log in